Переїхав я якось в інший район міста жити, тоді навчався в столиці, до метро або пішки хвилин 15, або на автобусі. В один прекрасний (звичайний сірий) день заходжу в автобус, на наступній зупинці заходить хлопець, якого я перший раз бачу, на вигляд старшокласник, побачив мене і мовчки простягає руку (типу привітатися, а-ля тримай краба), я не був готовий до такого і чому то теж простягнув руку, привіталися, він сів в іншій частині автобуса, доїхали до метро і забули один про одного. Подумав, що він мене з кимось сплутав, обізнався, ну буває. Через якийсь час ситуація повторилася: зайшов, мовчки привітався і пішов. Втретє я вже не розгубився, сам до нього підійшов і запитав: А ми знайомі? Відповідь мене здивував (м’яко сказано): ні.
