Заступниця головної редакторки
Не так давно ми спілкувалися з журналістом з Киргизстану Бектуром Искендером, і відповідаючи на наші питання про дискримінацію цисгендерными гетеросексуальними чоловіками цисгендерных гетеросексуальних чоловіків (яскравий приклад — «дідівщина»), він зазначив, що це не більше, ніж маніпуляції з боку перше, «які намагаються зробити вигляд, що вони теж від чого страждають«, а також заявив, що хлопчики від народження мають «просто неймовірна кількість привілеїв«, на відміну від дівчаток, що і є причиною гендерної нерівності, і акцентував увагу на гомофобности не тільки киргизького, але і всього пострадянського суспільства. Після інтерв’ю з Бектуром, ми вирішили розпитати звичайних чоловіків, жителів Киргизстану, що вони думають про гендерну рівність, права жінок та ЛГБТ в своїй країні.
Кубан
36 років, с. Лебединовка
До гендерної рівності у нас ставляться нормально. Молодь розвивається швидше, ніж здавалося б. Днями мені батьки розповідали, що в дитячому таборі на озері Іссик-Куль вожаті переодягли дітей – хлопчики носили дівчачої одяг, а дівчатка – хлопчачої. У сусідніх країнах такого не зрозуміли б (Кубан має на увазі Казахстан, Таджикистан, Узбекистан — прим. ред.). Так що, думаю, що у нас з цим все нормально. Може, знайдуться кілька незадоволених, але в загальній масі – все ок.
Якщо говорити про розподіл ролей у сім’ї, то абсолютно не важливо, хто головний — кожен має право голосу. Мудра дружина буде все робити для блага сім’ї, а у хорошої дружини і чоловік хороший. У нас, знаєте, як кажуть: «Перш ніж брати дружину, подивися на її матір».
До ЛГБТ теж нормально ставляться. Вони – самі по собі, їх ніхто не чіпає. У нас люди працюють, — 1991 року не було обвалу національної валюти. Це говорить про те, що людям ніколи звертати на них увагу. У Киргизстані працюють різні правозахисні організації під егідою ООН, ще з 90-х вони ведуть пропаганду. Так що все нормально, а якщо і були випадки насильства, то вкрай рідко і їх мало не роками обговорювали.
Чоловіків в армії ніхто не дискримінує вже. Термін служби рік – півтора. Прийшов, пішов. Не перед ким розпускати пір’я. Взагалі, «дідівщина» — пережиток СРСР.
Карат
33 роки, Бішкек р.
Бішкек – це столиця, сучасний місто, так що з гендерною рівністю все нормально, а от в селах я навіть не знаю як йдуть справи. Особисто у мене все супер – я один живу. Сім’я поки що не в пріоритеті. У мене робота така, що заводити серйозні стосунки ніколи. На прикладі інших сімей можу сказати, що там чоловіки і дружини на рівних. Киргизстан – прогресивна країна. Тут немає такого, що дівчина сиди в печері, а чоловік-годувальник приносить ногу мамонта і робить з нею все, що хоче.
Меліс
34 роки, Кант р.
Мені здається, що права варто ділити 70х30, при чому 70% — за чоловіками повинні бути. У жінок така натура, що тільки 30% варто відвести їм. Хоча ми, чоловіки, істотно зіпсували свою репутацію. Сидимо в офісах, а нам потрібна свобода, повітря, вулиця. Ми повинні більше займатися фізичною працею. А в сексі можна права 50х50 ділити (сміється). Хоча, якщо всі застосовувати розумно, то, в принципі, з жінками може бути рівноправність, але дивлячись з якими жінками… загалом, я за неповне рівноправність. Тому що ролі в нас різні. Жінки більш чутливі, і їхня доля – бути матерями. Якщо жінки перестануть виконувати материнську роль, то людство виродиться просто. Ось евроженщины народжувати взагалі не хочуть. Зараз і так кругом хімія рулить, свідомість людей деградує, в світі західна програма діє «розділяй і володарюй». Один з одним ужитися не можемо, не те щоб створювати нові життя. Зате гадити вміємо чудово. І що буде далі, тільки одному Богу відомо. Але це тільки моя думка.
Редакція може не поділяти думку спікерів
Підготувала Іра Керст
