Була у мене в бригаді одна дама. Назвемо її Тоня. Любила розповідати про свою бурхливу молодість. Великої любові, що не відбулася. І про те як їй важко жити, коли ніхто з родичів її не розуміє.
А тепер кілька історій пов’язаних з цією дамою і відбуваються на моїх очах.
1) Як то по осені завела Тоня лебедину пісню про те, що скоро зима, а їй нічого одягнути в мороз і немає грошей, щоб купити зимові речі. І тут одна з бригади (Віра) їй каже.
— У мене вдома висить натуральна дублянка. Мені вона трохи завелика, а тобі буде в самий раз. Вона у відмінному стані, так як я її майже не носила. Можу віддати тобі безоплатно.
— Ой, ну ти ж поруч зі мною живеш? Давай ти мені її відразу додому принесеш?
Принести. Віддавши.
Через якийсь час ця Тоня починає всім скаржитися. Що Дублянка красива, а ось гудзики верхньої — не вистачає! І носити її тому ніяк не можна.
— Віра, ти гудзик то пошукай!
Бригада намагалася їй пояснити, що верхній ґудзик можна пришити й інший. Буде виглядати як обробка. І в будь-якому випадку, вартість гудзиків не порівнянна з вартістю дублянки. І дешевше купити гудзик, ніж вона б брала собі дублянку.
Настали морози. Запитувати:
— Тоню, ти чого дублянку не носиш?
Зітхає і сумно говорить:
— Ґудзик, то Віра мені так і не принесла. Да. Дублянка мені подобається, красива, тепла. А гудзики немає! Ось ходжу в ній тільки сміття викидаю.
Упс. Все в шоці.
2) в 45 років Тоня раптом вирішила, що їй треба почати курити.
— Тоню, ти в своєму розумі? Стільки років не курила, не варто і починати.
Куди там. Вона не просто почала, вона стала курити як завзятий Профі. Прикурювала нову сигарету, туша іншою рукою недогарок Старої. Сигарети брала найдорожчі. Запальнички теж не найдешевші, а обов’язково з яким небудь фендибобером.
Тут якось приходжу в бригаду, Тоня їздить молоді по вухах, як їй не вистачає грошей на життя. Харчується хлібом з дешевою ковбасою, фрукти бере рідко. Овочі теж. Вечорами світло не включає, телевізор не дивиться. Економить електроенергію.
Я не молодь. На мене ці жалібні мови не діють.
— Говориш грошей немає? Давай порахуємо скільки ти на курево витрачаєш. Дістаю калькулятор, вважаємо. Виходить 1/4 зарплати!!! Грошей говориш ні? А на дорогі сигарети значить є? Для мене це рівносильно, як підійти до кватирки і викинути 1/4 зарплати на вітер. Курево-не річ першої необхідності. Образилася на мене.
3) Літо. Розпал садово — городнього періоду. Огірочки, помідори, морквина, картопля молода. Хтось із бригади живе в своєму будинку, у інших є дачі, городи.
Тоня:
— Так хочеться свіжих овочів, а городу у мене немає.
Знайшлася добра душа в бригаді, принесла їй свіжих овочів. Всього потроху. Один пакет повний всякої всячені. Тоня дивиться на пакет і здивовано каже:
— І як я його додому повезу?
При цьому ні слова спасибі людині, а з претензією, як їй тепер з важким пакетом додому їхати.
Черговий упс.
Ось тут до моєї бригади нарешті дійшло, що з себе представляє Тоня.
Тоня ж щиро дивувалася, чому її таку веселу і відкриту ніхто не любить ні вдома, ні в бригаді.
