Саллі Крочек за свою більш ніж 20-річну кар’єру неодноразово піднімала питання гендерної нерівності, виступаючи з трибун і роблячи заяву в ЗМІ. Вона на власному досвіді знає, яке це – бути жінкою в «чоловічому» професійному світі, адже Саллі колись працювала на Уолл-Стріт. Сьогодні вона – приватний підприємець, СЕО інвестиційної майданчики для жінок Ellevest, і продовжує підтримувати жінок у їх прагненні робити кар’єру і стати на чолі компаній, «розгойдуючи човен».
Як жінка, яка вісім років поспіль перебувала в топі Most Powerful Women, я відчувала і подив, і почуття гордості, і недюжій страх. На своєму власному досвіді я знаю, що успіх може бути «убивчим» для жінки-професіонала. Я це знала ще задовго до досліджень, які констатували цей факт, а також вказали, що жінки-профі повинні постійно ковзати по лезу ножа і бути не дуже гарячою, але й не занадто холодною». Тільки якщо їм вдасться знайти цю рівновагу, тоді їх визнають успішними. Я дізналася про це до того, як улюбленою темою для обговорення в США стала посмішка Хілларі Клінтон або відсутність такої (ніби це має значення!).
Але навіть згадуючи свої перші кроки в кар’єрі, я можу з упевненістю сказати, що жінок часто дорікають за їх успіх. Тому вони намагаються продумувати все до дрібниць і контролювати кожну свою дію, якщо хочуть просування по службі. Вони намагаються балансувати, а коли це не виходить робити – падають.
Наведу в приклад дані дослідження Гарвардської Школи Кеннеді (Harvard Kennedy School study), які говорять про те, що «коли респондентам описували жінок-політиків як людей, які шукають влади, то у респондентів (обох статей) це викликало негативні почуття, презирство і навіть огиду, в той час як амбіційні чоловіки-політики таких емоцій з боку опитуваних на свій рахунок не викликали».
У діловому світі це означає, що жінки повинні сидіти тихо і не висовуватися. Яскравий приклад – Марісса Майєр, Карлі Фіоріна і Ерін Каллан. Коли вони зіткнулися з проблемами, то увагу всіх медіа тут же було звернено на них. Згадайте, як раділи ЗМІ в моменти їхнього краху – ніби грецький хор на весіллі!
У мене теж бували важкі періоди в кар’єрі. Пам’ятаю, як у 2008 році під час економічної кризи мій новий бос, компанія якого в той момент несла багатомільярдні збитки, викликав мене на килим і відчитав, мов школярку. Тоді я відчула сором. Я відчуваю його і зараз, коли пишу ці рядки. В його реакції було щось первісне, що-то тварина. Він відчував те саме «моральне обурення», про який йшлося вище. І так, для мене ця розмова нічим хорошим не скінчився. Я була звільнена лише з тієї причини, що я жінка. А вся справа була в тому, що бос хотів вирішити проблеми тут і зараз, він не хотів чекати результатів. Але я нічого не маю проти хлопців середнього віку – я навіть колись перебувала у шлюбі з двома з них.
Звичайно, не всі боси йдуть цим шляхом. Є такі лідери-чоловіки, як Марк Цукерберг і Джеффрі Іммельт, яким інтуїтивно зрозуміло, що гендерна різноманітність у топ-менеджменті веде до підвищення ефективності бізнесу. Адже співробітникам потрібні знакові жіночі рольові моделі, щоб підвищити їх потенціал, мотивувати їх.
Але поки не будуть зроблені серйозні кроки в бік гендерної рівності, всі ці списки найвпливовіших жінок» будуть лише викликати іронію, а отже, збільшувати наші шанси на невдачу.
За матеріалами fortune.com
Фото: techcrunch.com, lynda.com
