Не можна примушувати дитину займатися наукою, як і не можна забороняти йому це, впевнена доктор біологічних наук Нана Войтенко. В Інституті фізіології НАН України вона завідує лабораторією сенсорної сигналізації, де разом з колегами досліджує біль. У вересні Нана Войтенко стане спикеркой науково-популярної конференції INSCIENCE. А поки у рамках спецпроекту вона дала поради, як і чим можна зацікавити дітей.
З чого складається ваша щоденна робота?
Я досліджую функції мозку і нервової системи на молекулярному і клітинному рівні. У відомому нам світі немає нічого складніше людського мозку, він управляє не тільки нашими органами, але й емоціями, почуттями, відчуттями. Мозок формує наші думки, пам’ять і світосприйняття. Над тим, щоб зрозуміти як він влаштований, працюють вчені багатьох країн – і з генетичною, і з молекулярної, і з поведінкової, і з психологічної точок зору. Всі ці науки об’єднані одним словом – «neurosciences».
В Інституті фізіології я очолюю відділ сенсорної сигналізації. Основна тема, над якою ми з колегами працюємо, – як передається біль. Біль – це нормальна фізіологічна функція організму. Людина не може вижити без неї, біль дає розуміння, що за межами його тіла існує ворожий світ: неправильна температура, гостре, колюча, ріжуча, хімічна – те, що може зашкодити нашому організму. Тому біль – це природна реакція на зовнішні стимули, які можуть нашкодити.
Але іноді біль переходить в хронічну форму, і це вже ненормально. Вона заподіює страждання, погіршує якість життя і часом стає нестерпним. У країнах, де дозволена евтаназія, нестерпна хронічна біль може бути її причиною. На сьогоднішній день незрозуміло, зміна яких молекулярних механізмів викликає хронічну біль. Це ми, власне, і намагаємося дізнатися. Спинний мозок – це основне місце, де зовнішні сигнали, а також сигнали від внутрішніх органів, аналізуються і передаються в головний мозок як больові. Моя лабораторія якраз займається вивченням того, як різні типи нейронів починають працювати по-іншому й у результаті формують хронічний больовий сигнал. Далі з допомогою генетичних або фармакологічних засобів ми намагаємося регулювати ці механізми, щоб повернути їх роботу в нормальний стан, коли людина не відчував постійний біль.
Як батьки заохочували вас займатися наукою?
Ніяк не заохочували, оскільки мама і тато є фахівцями в абсолютно інших областях. Зате вони дали мені повну свободу. А ще мені дуже пощастило зі школою. Вчителі фізики та математики були для мене, як другі батьки. Вони прищепили мені любов до своїх предметів і зорієнтували надходити в найкращий, по тим часам, технічний вуз – Московський фізико-технічний інститут. Батьки дозволили мені виїхати з будинку в 17 років, я їм за це дуже вдячна. У дитинстві я мріяла бути лікарем, але любила фізику і у мене був вибір – іти в медичний або на фізтех. Я вступила на фізтех, але в підсумку зайнялася биофизикой і вивченням живих об’єктів фізичними методами.
Що б ви порадили батькам, які хочуть бачити своїх дітей в науці?
Дитина повинна бути схильний до науки – не можна змусити його займатися нею, як і не можна це заборонити. Якщо батьки бачать, що дитина з дитинства цікавиться експериментами, годинами може розбирати і збирати різні механізми, важливо помітити це і не упустити.
Так склалося, що обидва моїх сини не пішли в науку, хоча старший захоплювався біологією, але в результаті вибрав технічний напрямок і зараз працює в сфері computer science. А молодший дитина навчається в Києво-Могилянській академії на факультеті інформатики. Мій чоловік, як і я, біофізик, і, можливо, ми з ним не були добрим прикладом для дітей у цьому плані, тому що вони бачили, як нелегко в нашій країні займатися наукою. Сьогодні в Україні важко агітувати дітей йти в науку, тому що вони бачать, що наше суспільство поки не повернулася обличчям до вчених, хоча ми докладаємо багато сил, щоб це сталося. Сподіваюся, незабаром ситуація зміниться, і бути вченим в Україні стане також престижно, як і в усьому цивілізованому світі.
8 порад для дітей від Нани Войтенко
«Тиждень знайомства з мозком» (Brain Awareness Week) ‒ всесвітня ініціатива, яка щорічно проводиться в третю неділю березня. Її мета – поширити знання про мозок серед широких верств населення, включаючи школярів і дошкільнят. У Києві основні заходи проходять в Інституті фізіології ім. Богомольця.
Ukrainian Brain Bee – нейроконкурс для школярів, який проходить в Україні в рамках «Тижня знайомства з мозком». Він мотивує школярів вивчати мозок і надихає їх на кар’єру нейроученого, щоб розуміти, як влаштований людський мозок, і як знаходити нові способи боротьби з неврологічними та психічними розладами. Переможець з України згодом бере участь в міжнародному конкурсі Brain Bee.
«Дні науки» ‒ науково-популярні лекції і демонстрації експериментів для дітей і просто зацікавленої публіки. Там ми теж читаємо лекції про мозок. Зазвичай «Дні науки» проходять в травні і листопаді.
BRAINY – нейронаучный лекторій від креативного простору «Часопис». Там можна послухати виступи українських та зарубіжних вчених, всі вони говорять про мозок доступною мовою.
BrainFacts – англомовний сайт, де зібрано безліч цікавих презентацій про різні аспекти роботи мозку. Наприклад, там можна подивитися 3D-демонстрацію пристрої мозку.
«Факти про мозок» (BrainFacts Book) ‒ підручник про мозку і нервовій системі, опублікований Американським суспільством нейронаук (англійською мовою). «Факти про мозок» – цінний ресурс для школярів, які хочуть брати участь у Brain Bee.
Дік Свааб «Ми — це наш мозок» – дуже цікава книга відомого нейробіолога, яка дотепно розвінчує безліч міфів про нашій свідомості, розкриває біологічні та нейрохімічні основи поведінки, пам’яті, релігії, гендерної ідентичності та інших сторін людського життя.
Тео Компернолле «Мозок звільнений. Як запобігти перевантаження і використовувати свій потенціал на повну потужність» – чудова книга професора медицини з безліччю цікавих наукових фактів про користь і шкоду стресу, про процеси, що відбуваються в мозку під час сну і неспання, про правильному і неправильному використанні електронних гаджетів. Автор дає багато порад, які можна випробувати на собі і подивитися, наскільки це збільшить продуктивність власного мозку.
Підготувала Марія Педоренко. Фото: Саша Злуніцина
