Олена Березовська, лікар-дослідник, акушер-гінеколог, засновник і керівник Міжнародної Академії Здорового Життя (р. Торонто), в цю суботу в Києві проведе свій авторський семінар «Статеве дозрівання дівчаток: путівник для прогресивних батьків». Ми зустрілися з Оленою після її приїзду в Україну та поговорили про актуальні питання щодо сексуального здоров’я, «комерційних діагнозах», якими сьогодні зловживають лікарі, а також про вплив стресу на виникнення гінекологічних захворювань.
Олена, ви зараз готуєте до публікації свою десяту книгу «Батькам про дівчаток». Невже про здоров’я дівчаток не вистачає літератури?
Коли я почала аналізувати сприйняття жіночого здоров’я дорослими жінками, я зрозуміла, що багато втрачають момент, коли вони були підлітками або коли планували вагітність, — вони практично нічого не знали про своє тіло і його функціонуванні. Цей пробіл виникає з-за того, що немає важливої інформації про статевому дозріванні. Інша проблема — у більшості дівчаток не збудовані довірчі стосунки з мамами, у підсумку вони черпають інформацію з розмов з однолітками, з інтернету, де дуже багато міфів. Додамо до цього відсутність в школах уроків здоров’я, і в результаті ми маємо проблему — багато жінок втрачають момент статевого дозрівання і не мають розуміння про те, як в цілому формується жіночий організм. Навіть в англомовній літературі є величезний пробіл з цього питання. Для мене стало важливим закрити його, розповісти про сучасні погляди на статеве дозрівання. І, до речі, це не 13-14 років, як звикли думати навіть деякі лікарі, а фактично з 7-8 років до 21-22 років.
Мені здається, з-за того, що в шкільні роки, принаймні мої, дівчата водили до гінеколога всім класом, у багатьох жінок і дівчат виникає почуття сорому в подальшому і вони не можуть пояснити ні собі, ні своїм дочкам, чому гінеколога не варто соромитися і тим більше боятися. Як вберегти свою дочку від цих почуттів?
Так, дійсно це почуття сорому закладалося і неправильно проведених медоглядом, коли у дівчинки не було ніякого усамітнення з лікарем, і відсутністю довірчих відносин з мамою. У моїй родині тема статевого дозрівання була під забороною, а на слово «секс» взагалі було накладено табу. Тому головне, щоб мати розуміла, що здоров’я дівчинки відрізняється від проблем і здоров’я дорослої жінки, а також вміла пояснити своєї дочки, що рано чи пізно їй доведеться звернутися до гінеколога, як мінімум з початком статевого життя, коли стане питання контрацепції. З іншого боку, і гінеколог повинен враховувати ці страхи, повинен бути тактовним, вміти відповідати на запитання і підходити до огляду поетапно. У багатьох країнах світу при першому відвідуванні лікаря гінекологічний огляд дівчаток найчастіше не проводиться, навіть тих, які вже почали вести статеве життя. Спочатку необхідно вибудувати довіру. Тому через відсутність будь-яких скарг лікар може запропонувати прийти до нього на огляд в наступний раз, щоб дівчинка змогла морально підготуватися. На Заході зараз, до речі, змінилися погляди, і вважається, що мінімальний віковий поріг, коли дівчина повинна прийти до гінеколога на огляд, якщо у неї немає ніяких скарг і навіть якщо вона вже займається сексом, — 21 рік.
Що стосується вибору самого лікаря для дочки-підлітка, це повинен бути лікар, який спеціалізується на дитячій гінекології, тому що далеко не всі гінекологи розбираються в проблемах іменного підліткового організму, зокрема порушення менструального циклу. За кордоном багатьма гінекологічними питаннями займається сімейний лікар, який знає дитини практично з народження. І до гінеколога він направляє дитину тоді, коли запідозрив щось серйозне. В Україні люди звикли йти до профільних фахівців, які часто не дивляться на організм людини як цілісну систему, а шукають свої діагнози. А якщо врахувати, що у нас, жінок, на багато захворювання впливає стан психіки, то багато діагнози можуть бути і зовсім помилковими.
Ви вірите в принцип психосоматики?
Та ж біль внизу живота, свербіж піхви, навіть психологічний фактор безпліддя є в більшості випадків проявами психосоматики. Це пов’язано з виділенням гормонів стресу. Справа в тому, що інформація в нашому організмі проходить через лімбічну систему, яка відповідає за емоції. Наприклад, жінка перехвилювалася, — у неї відразу ниє живіт, або злякалася, — в результаті частішає дихання, з’являється біль внизу живота, їй хочеться в туалет. Фактично всі ці фізіологічні реакції нашого організму виникають у відповідь на якісь негативні сигнали. Інша справа, що ми самі в наших головах придумуємо негативні сценарії гіршого результату подій, але наш мозок сприймає наші думки точно так само, як реальні зовнішні сигнали. У результаті мозок починає «перетравлювати» всю інформацію і «вважає», що організм перебуває в небезпеці, і відбувається якась ланцюжок реакцій, що призводить до виникнення симптомів на різних рівнях органів. До речі, у жінок найчастіше з-за стресу порушується менструальний цикл. Багато жінок так і кажуть, що «перенервувала через роботи, відносин, сесії, в результаті пропали місячні». Як правило, це короткостроково, але ось через якихось трагедій, психологічних травм, різкого схуднення проблема може набувати серйозного розмаху — вимикається програма розмноження, — організм і так в стресі, і зайві навантаження йому у вигляді виношування вагітності просто ні до чого.
Про психологічному факторі безпліддя тривалий час просто не говорилося, а зараз цей фактор, не рахуючи вікового, є досить частим. Чому, наприклад, третина жінок, що проходять ЕКО, раптом ні з того ні з сього вагітніють? Тому що після тривалої «боротьби» з безпліддям у них з’являється план дій, створений лікарем-репродуктологом, і знімається ось ця негативна психологічна домінанта, що нічого не виходить. Тому якщо жінка розуміє, що часто вона сама створює весь цей негативний фон, то, звичайно ж, вона і сама повинна його усунути. Хоча, безумовно, самій людині зробити це іноді непросто, тому в такому випадку на допомогу приходять психологи, психотерапевти.
Ви згадали про віковому безплідді, чи можете назвати оптимальний вік для жінки, яка планує народження дитини?
Яєчниковий резерв не вічний, він закладений з моменту зачаття і постійно зменшується. Є хвилі швидкісного зменшення запасу, а є і повільного. Саме підлітковий вік — період швидкої загибелі яйцеклітин, але оскільки їх багато, це не так страшно. Але після 37-38 років це запас зменшується швидше, це остання хвиля швидкісний загибелі яйцеклітин, тому репродуктологи рекомендують проводити ЕКО без донорських яйцеклітин до 39 років. Звичайно, жінки вагітніють і пізніше, але генетичний матеріал клітини старіють, і якщо ми відчуваємо себе на 25, це не означає, що так само почувається і тіло.
Серйозно ж підійти до зачаття дитини, на мою думку, варто до 35 років, в подальшому це можливо, звичайно, теж. На Заході пацієнтам репродуктивних клінік в середньому якраз 35-40 років. Ну, а самий оптимальний термін з найменшим ускладнень вагітності та пологів — це від 20 до 30 років, — те, що рекомендується британськими та американськими лікарями.
А що щодо післяпологового періоду? Що потрібно знати жінці, щоб уберегти себе від післяпологового психологічного і фізіологічного виснаження?
Стан після пологів, період лактації набагато энергозатратнее, ніж сама вагітність. Плюс, жінці ще й безперервно потрібно піклуватися про дитину, особливо в перші два місяці адаптації. І виходить, що у жінки не завжди є можливість подбати про себе, тому що часто у суспільстві звучить твердження, що пріоритет потрібно віддавати тільки дитині, що над ним треба трястися, жертвуючи особистим життям та інтересами, як і сім’ї в цілому. Тобто, жінка в підсумку повинна стати якоюсь великомученицею і страдницею, яка перекреслить власне життя. Але справа в тому, що дитині не потрібна нещасна хвора мама. Йому потрібна здорова мама, яка встигає добре харчуватися, хоч якось привести себе в порядок, відпочити, і якщо у мами є ще чоловік і інші діти, то і про них турбота не повинна відкладатися в бік.
Також потрібно враховувати, що після пологів йде кардинальна зміна гормонального фону — і це позначається на роботі мозку і сприйнятті всього, що відбувається. Тому післяпологові блюзи, післяпологова депресія — це не вигадки. А якщо до цього додати ще й тиск з боку суспільства і родичів, що, мовляв, ти «погана мати, як ти можеш спати, коли дитина плаче», — це все накладає одне на інше, і далеко не кожна жінка в змозі винести. Я недавно публікувала дані про материнський суїцид, і виявляється, що саме в післяпологовий період рівень самогубств у жінок вище, ніж у родили.
Біда в тому, що жінка може перечитати масу інформації і вважати, що вона готова до всього, але, коли настане цей післяпологовий період, більша частина знань виявляється незатребуваною по відношенню до себе, особливо коли починає страждати психіка. Через перевтому, страху, депресії жінка не може нормально мислити. Дуже важливо опрацьовувати такі питання в школах вагітності — завдання лікарів і медсестер обговорювати можливі варіанти цього періоду. Тому що, як правило, говорять про вагітності, пологах, догляду за дитиною, а про післяпологовому стані самої мами забувають. Та й у цілому, якщо б суспільство відкрито говорив про цю проблему і не перетворювало жінок-заручниць ситуації, їм було б набагато легше. І давайте не забувати про ролі чоловіка. Батьки повинні підключатися до турботи про дитину з перших днів, а не коли йому стукне рік або в іншому віці. Сім’я — це робота на двох.
Сьогодні жінки і чоловіки все частіше заявляють про те, що вони хочуть бути child-free. Той факт, що жінка ніколи не народжувала, може якось вплинути на її здоров’я?
Я цілком позитивно ставлюся до тих парах або жінкам, які вирішили не мати дітей. Це краще, ніж якщо б дитині постійно нагадували ставленням або навіть словесно, що він небажаний, що з-за нього пожертвували чимось (наприклад, кар’єрою). Материнський інстинкт дано не всім, і це цілком нормально. І я поважаю таку чесну позицію. Щодо здоров’я відсутність досвіду вагітності і пологів не впливає негативно на здоров’я жінки.
Є думка, що відсутність сексу в житті жінки негативно впливає на її здоров’я. Але що робити в такому випадку жінці, у якої немає партнера? Або ж це все-таки міф?
Організм жінки влаштований так, що вона може жити без сексу хоч все життя. В цьому немає нічого поганого, виняток — тільки саме сприйняття жінкою: негативний психологічний стан може вплинути на її самовідчуття. У чоловіків інакше: у них є простата, яка виробляє секрет, і періодично вона повинна вивільнятися від нього, тому у чоловіків є полюції, що частково компенсує нестачу сексу. Крім того, чоловікам потрібно періодично мастурбувати, якщо у них немає регулярних сексуальних відносин, щоб звільняти простату від накопичення секрету. У жінки такого органу немає, але, якщо вона відчуває незадоволення від того, що в її житті немає інтимних стосунків, вона теж може періодично мастурбувати. І якщо вона не отримує задоволення від звичайної мастурбації, то цілком допустимо, що вона може використовувати для цього допоміжні засоби, — все дуже індивідуально.
Сьогодні дослідження говорять, що анальний секс став надзвичайно популярним, особливо серед покоління миллениалов. Наскільки цей вид сексу взагалі здоровий?
Популярність цього виду сексу серед молоді пов’язаний з тим, що ризик вагітності істотно знижується і практично зводиться до нуля. Більш того, дівчина може залишатися незайманою і при цьому отримувати не менше задоволення. Але є й мінуси. По-перше, в прямій кишці є багато шлаків і калових мас, тому там збирається величезна кількість бактерій. Це може впливати на виникнення запалення статевого члена. По-друге, пряма кишка вузька, і там є сфінктер, який може травмуватися при введенні статевого члена. Тому є певні правила для безпечного анального сексу. Перше — він повинен проводитися в презервативі; друге — введення статевого члена має бути повільним і обережним; третє — повинна бути хороша мастило; четверте — жінка повинна бути підготовлена та розслаблена, так як сфінктер дуже вузький і секс може бути надзвичайно болючим. І п’яте — не можна комбінувати оральний і вагінальний секс одночасно, тобто вводити статевий член з прямої кишки відразу ж потім у піхву, обов’язково потрібно помити статеві органи.
Чи є якась статистика, які гінекологічні захворювання сьогодні найпоширеніші?
Залежить від вікової категорії. У наймолодшій групі це статеві інфекції, порушення менструального циклу, яке на 70% пов’язане зі стресом. Безпліддя, але це також залежить від віку. Ну і ВПЛ-інфекція.
А ерозія шийки матки?
Такого поняття, як ерозія, ні на Заході. Є ектопія, що є норма і не потребує лікування. У розвинених країнах з передовою медициною постановка діагнозу може відрізнятися від того, як вона проводиться тут в Україні. Тому багато українських діагнози можуть бути не діагнозами або взагалі бути відсутнім насправді у жінки.
Ви зараз маєте на увазі «комерційні діагнози»?
Так, я вивела три складових поняття «комерційного діагнозу». Перше — діагнози, які вже застаріли, наприклад, та ж ерозія шийки матки або токсикоз. Друге — діагноз, якого немає у конкретної жінки, але їй його ставлять, наприклад, ендометріоз. Постановкою цього діагнозу сьогодні зловживають. Третє — діагноз може бути у жінки, але підхід до його діагностики та лікування абсолютно не такий, як це рекомендовано прогресивної медициною.
Ці діагнози ставлять через комерційної вигоди? А як же клятва «не нашкодь»?
Так, і з комерційної вигоди. Але також і тому, що медицина відстала, лікарям не вистачає сучасних знань, або ж вони просто перестраховуються. Є лікарі, які можуть сліпо вірити, що довгий список аналізів і авоська медикаментів – це саме те, що необхідно пацієнту.
Як тоді можна уберегти себе від такої ситуації і не стати жертвою «комерційного діагнозу»?
1. Потрібно пам’ятати, що хороший лікар ніколи не починає лікування прямо з порогу.
2. Також хороший лікар ніколи не почне відразу приписувати об’ємні і дорогі тести.
3. В сучасних методах лікування не використовують велику кількість медикаментів. Якщо ваш лікар призначає більше 3-4 препаратів і не провів повну діагностику, — вже є привід задуматися.
4. Лікар повинен відповісти на всі питання пацієнта стосовно здоров’я, якщо на якесь запитання він відмовляється відповідати — це теж привід для роздумів.
5. Лікар ніколи не повинен залякувати. Дуже важливо, щоб навіть в самих критичних ситуаціях люди не виходили з кабінету лікаря в повному розпачі і сльозах. Віра в одужання і позитивна психологічна настройка надзвичайно важливі для здоров’я і життя людини.
Розмовляла Тетяна Касьян
