трав.
В будинку скудо світилися два кутових вікна. Пізно вже, а фрау Берта чомусь не спить. Хоча, як правило, вона рано вкладається в ліжко і дуже рано, ще до світанку, прокидається. І чого це раптом тітоньці не спиться?
Пауль вийшов з машини, дістав з кишені ключі. І несподівано для себе відчув тиху радість від того, що ось зараз побачить тітоньку і виявиться в домашній обстановці, де немає хльостких німецьких команд, стрільби, стрибків, єдиноборств і, найголовніше, де немає відбою і підйому.
Вже в передпокої, відчувши приємний запах недавно спеченої здоби, мимоволі посміхнувся. Тітонька, так фрау Берта попросила її називати, велика майстриня в сенсі приготування пиріжків і пухких булочок. Пиріжки просто смакота, не кажучи вже про булочках!
Увійшовши в кімнату, Пауль завмер від несподіванки. Приготу-товился до одного, а в якості сюрпризу отримав зовсім інше. Приємне інше.
Виявляється, раптовий приїзд російського німця у власний дім був не в дивину.
Його чекав в.
Тітонька і фрейлін Ірма.
Посеред столу стояли цілий торт, вино, коньяк і про — чаяеда.
На тумбочці — патефон.
Ірма опустила голку на круглу пластинку. І кімнату наповнили звуки військового маршу.
Пауль посміхнувся, підняв праву руку і клацнув підборами.
Тітонька сплеснула в долоні, захоплено дивлячись на допо-нинника, і розплакалася. Відвернулася, приклавши тонку сал-фетку до лиця.
Зупинивши пластинку, Ірма піднялася, склала долоні на грудях і проспівала куплет дитячої пісеньки, замінивши слово « ма-нинник» його ім’ям:
— Пауль, Пауль до нас прийшов.
Для нього подарунки!
Подарунки Пауль прийняв і теж, як тітонька, ледь не про-сльозилося. Вся справа в тому, що ніхто ще так не вітав з днем народження. Мама померла рано, а батько, поки Кройс вчився в школі, постійно хворів і жодного разу не згадав, коли синочок народився. Не до того йому було. Та, власне кажучи, і не до чого. Сильно втомився татусь від життя в Росії.
Тітонька подарувала Кройсу светр темно-сірого кольору, сказавши, що літо, як і все а життя закінчиться, а теплі речі не завадять.
Восени і взимку в танку буде холодно, — додала вона, втерши сльозу.
Пауль обійняв фрау Берту, розцілував.
З дуже серйозним виглядом підійшла Ірма, вручила лівою рукою довгу дерев’яну шкатулку з приладдям для гоління. У правій вона тримала ланцюжок з срібним орлом, расправившим крила в польоті.
Пауль скриньку відкрив, подивився, поставив на стіл, потім подивився в сірі очі Ірми і нахилився до неї.
Фрейлін навісила ланцюжок з срібним орлом поверх мундира і, Злегка обійнявши, поцілувала іменинника. Щічки у неї розчервонілися.
Пауль підхопив дівчину, підняв і закрутив так, що, коли поставив на ноги, Ірма похитнулася, махнувши рукою.
— Так не можна робити, — сказала вона, посміхнувшись. — Несподівано.
— Пауль сильний, розсміялася фрау Берта. — Він тебе, як пушинку, підняв.
ГЛАВА П’ЯТДЕСЯТ ШОСТА
Валіза перетяйули обрізками ременів, зв’язавши їх для надійності морськими вузлами.
Воронцов підняв валізу, щоб відчути, скільки важить мільйон рублів. Відчув. Важкий чемодан, на мільйон тягне.
Поклажу зголосився тягнути Карпенко.