— Я перебуваю у відпустці, відпочиваю. Про інституті на час забув.
— Та це я так, для розмови запитав. — Сергій глянув на портрет у рамці, підморгнув. — Давай вип’ємо за те-варища Сталіна!
Випили за товариша Сталіна.
— Чував я про тебе, Вадик, ох як багато чув… І є деякі сумніви з приводу твого морального вигляду, але всі ми грішні. А ти займаєшся справами таємними, це вже точно, перевірено, тут жодних сумнівів бути не може. Давай за це і вип’ємо.
— За що?
Через це!
Випили.
Ковальчук підвівся, відкрив середню дверцята шафи, дістав другу пляшку «Столичної», поставив на стіл.
— І все-таки повідай по секрету, якими таємними делиш-ками я займаюся?
Стасов поклав на тарілку салат, відчуваючи, як у скронях легенько закалатало.
— Так це ж я в тебе запитав, якими? — Ковальчук постукав виделкою по краю тарілки.
— Ти, як єврей на питання питанням.
— Ти в тому ж дусі. Не тушуйся, Вадік… Манера у мене така, допити постійно веду, таємницю у ворогів народу выпытываю, ось і пожартував ніяково, а ти чомусь серйозно прийняв.
— Ось що я тобі, Серьога, скажу: не подобаються мені такі твої жарти.
— Ну, все, расхныкался… Подобається — не подобається. Таємні твої діла нам давно відомі. — Він налив у чарки. — Інститут НДІ-7119 — непростий інститут. Там у тебе посаду скромна, але секретною інформацією ти володієш.
— Який-який… інформацією?
— Радіорозвідка. Перехоплення шифрованого радиопереписки, обробка даних, перехоплених з радіомереж і радіоточок. Під радіорозвідкою передусім розуміється технічнихкая розвідка, здійснювана шляхом прийому сигналів радіозв’язку. І потім аналіз перехоплених повідомлень. Джерелом відомостей для радіорозвідки є радіотехнічні засоби, що забезпечують функціонування технічних систем, в яких циркулює переважно семантична інформація.
— І як це тобі вдалося все в точності запам’ятати?
— Професійна пам’ять… І якщо мені ця професійна^ пам’ять не зраджує, то начебто закінчували ми з тобою інститут за спеціальністю «Радіотехніка і зв’язок». Я правильно спеціальність назвав?
Правильно. Тепер я дещо зрозумів.
— Чого збагнув?
— Сергію Ковальчуку раптом знадобилося, щоб я стукав
на тих, з ким працюю.
— Ну ти сказанув! — Ковальчук розсміявся. — «Дятлів» у вашому інституті хоч греблю гати. Немає відбою від бажаючих викривати шпигунів і ворогів трудового народу. Тільки й встигай читати і перечитувати їх писанину. Навперебій стукають один на одного. По-стахановськи.
Тоді до чого вся ця розмова?
Йшь який ти розумний вишукався, у всьому виворіт шукаєш, а немає ніякої йзнанки! — Ковальчук підчепив виделкою грибок, прожував. — Танюшку Семушкину пам’ятаєш? У смугастій кофті, на підборах…
— Пам’ятаю. І в светрі, і без кофти… Спочатку ти її, потім я її.
Не скромнічай. Спочатку ти, а потім вже і я прилаштувався. Сергій взяв цигарку з відкритої пачки, легенько ду
ннл в мундштук, чиркнув сірника, прикурив. 4 — Живе тепера Танюхав Криму, чоловік директор санаторію. Мені довелося пару місяців тому побувати в Ялті у справах. Як кажуть, випадково зустрілися на набережній.
— Спочатку чоловік її, а потім ти її?.. Або навпаки?
— Та чого ти заладив… — Серьога клацнув пальцями. — Але Танька покращала, оформилася, є на що подивитися, є за що потриматися. Морозно було, вітряно, вода в морі холодна, не поплещешься… У Таньки щічки разрумянились, постукує каблучками, довелося в теплі відігрівати.
