Він смикнув підборіддям, звернувся до присутніх.
— Я поспішаю, господа, і прошу вибачення, що не можу приділити вам належної уваги.
Підібгавши губи, гауптштурмфюрер Шнайдер пішов.
Ясна річ, він кудись поспішав. Незрозуміло тільки одне — з якою тоді метою під’їжджав до будинку, піднімався на другий поверх. Для того щоб подивитися на Кройса так сказати теплій компанії, що кудись поспішає? Так відразу і не зрозумієш, як у них тут, у німців прийнято знайомитися.
ГЛАВА СОРОК ВОСЬМА
Фрау Берта увійшла у вітальню з подругою.
Вони про щось неспішно розмовляли. За ними пройшла білява дівчина в білому платті, що ледь прикривала коліна і обтягивало струнку фігуру, вдало підкреслюючи тугу, приємних розмірів груди.
Подруги юності, ні на кого не звертаючи уваги, всілися у вільні крісла, не перериваючи бесіду.
Дівчина після недовгих роздумів підійшла до Паулю.
— Мене звуть Ірма, — сказала вона приємним, приглушеним голосом. — Не треба підніматися, я сяду поруч з вами, якщо ви, звичайно, дозволите.
— Я вважатиму зарахувати, якщо ви, Ірмо, сядете поруч зі мною.
— Ось як?
— Саме так, фрейлен.
Пауль піднявся і доторкнувся губами до простягнутій руці.
— Зразу видно кров аристократа. — Ірма прибрала руку.
А я з робітничої сім’ї. У нас все набагато простіше було. Зараз багато що змінилося.
— Що ж?
— Німці перестали слухати інших і стали віддавати команди цим іншим, що їм потрібно робити.
— І вони, інші, слухняно виконують те, що їм наказано робити?
— Так, Пауль.
— 153
У дівчини були прекрасні сірі очі, але погляд холодний, не дівочий.
Деякий час вони сиділи мовчки на дивані, який і був розрахований на двох, третій хіба що з краєчку міг примоститися.
Неспроста фрау Берта спочатку Пауля до цього дивана підвела! Тітонька все продумала заздалегідь з жіночою хитрістю і німецької кмітливістю.
— Я про вас зовсім небагато чула, Пауль КрОйс. Що ви тут робите? — тихо запитала Ірма, злегка нахилившись до нього.
— Нічого особливого не роблю, — так само тихо відповів Кройс — Супроводив фрау Берту в цей будинок. Вона вирішила познайомити мене зі своїм молодшим братом.
— Так, я знаю про це. Вам треба з ним ближче познайомитися. Вальтер всім хороший, але врахуйте, він діє як злагоджений механізм, без відхилень. У нього все розписано і наперед.
Дівчина витягла руку, показуючи напрям.
— Так і повинно бути. Це головна риса характеру військового людини. Інакше бути не може.
— Та, мабуть… — Ірма трохи усміхнулася. — Вам приємно сидіти зі мною поруч?
— Навіть більше того. І тут раптом всі присутні, як по команді замовкли і припинили руху. Ніби в кіно, коли кадр зупинився. Так і здавалося, що ось зараз з глядацького залу пролунають свист, тупіт і крики «шевці!», як це не раз бувало в кінотеатрі «Ударник».
Але тишу ніхто не порушив.
У відчинені двері, нечутно ступаючи, зайшов худорлявий чоловік середнього зросту в чорному фраку. Темні довгі по — смуги гладко зачесане на спину, на грудях у вигляді масивної брошки то жук, то ієрогліф золотистого кольору. І відразу стало зрозуміло, хто буде сидіти на чолі столу зі свічками, коли їх запалять. Напевно керівник якогось таємного товариства, яких в Берліні у вищому світі чимало, і це вважається ознакою прилучення до якимось таємним знанням, а заодно до всемогутньої потойбічної влади, яка прихильна до фюрера.
