ти знайшов, але в потрібному місці і праворуч, і ліворуч щільно стукали навперебій азбукою Морзе, а якщо ручку налаштування трохи недовернуть, то все перекривала француженка, яка співала про нещасну любов, але чомусь без особливої сумі співала. До сеансу залишалося трохи більше трьох хвилин, і Пауль дослухав пісню, а заодно і згадав дворянина Андрія Воронцова, який за час навчання в школі непогано навчив поволзької німця Кройса французькому. Може, знадобиться ще французький, оскільки Франція вже майже Німеччина. Та не майже, а вже частина великої Німеччини.
Трохи підстроїв частоту без всякої надії отримати повідомлення з Москви, тому що пішла сьома прострочена хвилина. І тут же потужний сигнал заглушив в ефірі тих, що праворуч і ліворуч, заодно і чергову французьку пісеньку. Простучала коротка шифрована радіограма:
«Якомога більше знайомств. По можливості увійти в контакт з офіцерами абверу. На прямий зв’язок вийде Д-3. Чекає зустріч в Берліні з Воронцовим».
Сигнал пропав, і знову заспівала француженка.
Пауль тільки головою покрутив . З офіцерами абверу рекомендують ближче познайомитися, а може, тоді і з Шелен — бергом заодно… Хто такий чи що таке Д-3, теж незрозуміло. Ну да ладно. Команди віддавати — це одне, а виконувати їх — зовсім інше. Тим більше на відстані… віддавати і виконувати. Але і приємне повідомлення в ефірі прозвучало. Зустрітися з Воронцовим у Берліні буде дуже цікаво, тим більше що давненько не бачилися. Напевно Андрій завітає у Берлін як серйозного технічного фахівця від якого-небудь заводу. Він з технічних питань непогано кумекает.
Так, і до речі, про абвер.
Вимкнувши приймач, Пауль пройшовся по кімнаті взад і вперед. Все правильно! В саме яблучко повідомлення! Фрау Берта якось обмовилася про брата гауптштурмфюрере Вальтере Шнайдере, який як раз і полягає на службі в абвері. Дуже навіть цікаво, дуже… Невже в Москві і цю ниточку про-сікли?! Тоді робота йде на найвищому рівні. І нікуди не дінешся, доведеться цього високому рівню відповідати вати. Інакше… Інакше не зносити голови. І ті й інші нерозумну голову знести можуть.
Пауль взяв з дерев’яної коробки гавайську сигару, пом’яв її в руці, понюхав, але палити не став. Запах у сигари приємний, а ось цигарку б зараз викурити, «Казбек» чи «Біломорканал», було б в самий раз… Але немає поки що в Берліні таких цигарок. Горілки «Столичної» або навіть «Московської» теж немає. Є шнапс, пити його можна, але шнапс порівняно з російською горілкою Л справжня сеча, тільки трохи міцніше.
ГЛАВА СОРОК ШОСТА
Після вечері півгодини обов’язкові політзаняття. Для чергової прочищення мізків колишніх зеків.
Змучені стройовою підготовкою і розслаблені після прийняття їжі, рядові батальйону шостої стрілецької дивізії розстелили на довгій галявині видані з нагоди політзанятій шинелі, щоб не на голій землі сидіти.
Розташувалися зручніше.
До вечора помітно похолодало. Темно вже навколо, тільки ліхтарі на стовпах висвітлюють намети в чотири ряди так галявину, де політзаняття проходять.
Стасов лежав на спині, заклавши руки за голову. На душі було тужно. Даремно з Дрімотою зв’язався, треба було подалі від нього тут, у батальйоні, триматися. Якого біса, питається, за грибами з Дрімотою пішов? Тепер доведеться розсьорбувати. Схоже, що все само собою розсмокчеться. Тим більше, що його до Дрімоті тепер пристебнутий намертво. Але це півбіди, можна і Дрімоту при нагоді відправити до праотців. Найприкріше, що поспати не вийде. Раненько вранці доведеться самохідку приводить до ладу!». Молодший лейтенант Васін, швидше за все, і сам був не радий, що не по справі прискіпався, а подітися нікуди. Тому отдавнїему наказ ходу немає.
Тим часом старшина Карпенко проводив політзаняття, щось монотонно талдыча і ходячи справа наліво.
