— Вони що, без супроводу переміщалися?
— За моїм розпорядженням все було готове на аеродромі, але старший лейтенант Зарічний навідріз відмовився від супроводження. Його зрозуміти можна.
— З якого такого дива його можна зрозуміти?
— На всьому протязі від аеродрому до дев’ятої застави сторонніх, тим більше цивільних осіб, бути не могло. Жодного! З двох сіл місяць тому всіх тимчасово переселили. В окрузі тільки військові. Нікого більше немає. Звідки їм, стороннім, тут взятися.
— Тоді про що довго міркувати? — Андрій докірливо похитав головою. — Якщо сторонніх немає, значить, мільйон рублів ваші солдати або командири вкрали і в землю закопали. Згадай, майор, кому ти казав, що з Москви гроші на військовий аеродром прибули?
— Нікому не говорив. Мені не до жартів…
— Я теж не схильний до жартів, а зовсім навіть навпаки. І ти, майор, це скоро зрозумієш. Дуже скоро. Хто в селах залишився?
— Пошта з урізаним персоналом, голова сільради, міліція з сім’ями, енкаведисти… по двоє на кожне село, магазин, ну і колгоспники на підводах.
— Сільрада-то кому на х…й потрібен, з ким радитися вони зібралися?
— Прибирання з полів необхідно буде організувати, не про-падати ж добру… на полях.
— Хто буде прибирати? Ах так, зрозуміло. Солдат в окрузі з лишком, і навіть більше того. Хто на пошті та у сільрадах облаштувався?
—Сільрада і пошта під нашим контролем. Ніхто не відлучався. Перевірено. Там все кругом міліція і чекісти контролюють.
— Це добре, що ніхто не відлучався. І добре, що все під контролем. Я так розумію, Зарічного і цього, як його… Валуєва, знайшли вбитими неподалік від машини?
— Ні. Трупи в закритому кузові лежали. — Фролов потер пальцями повіки. Щ лежали Рядочком, руки складені на грудях.
— Руки вони самі, напевно, склали, як ти думаєш?
— Гарний знущатися, лейтенант.
— Доведеться потерпіти, майор, — Воронцов подивився на двері. — Нашу розмову ніхто не почує?
— Ніхто. Старшина контролює.
— Тоді поясни, що означає закритий кузов?
— Машина така… — У Фролова задергалось праве віко. — Легкова машина, але з невеликим закритим кузовом.
— Цікава картинка виходить. Грабіжники, мабуть, з неба впали. Ворожий десант на територію військової частини висадився, а ніхто цього не помітив. Трупи на дорозі вороги не залишили. Серйозні вороги, тому і вирішили не залишати слідів. Затягли покойничков в кузов замість грошей, та ще й руки в них на грудях склали.
— Ніякого десанту не було. В тому-то все і справа. А дверцята кузова зовні на амбарний замок була закрита. Не відразу зметикували, що до чого… В машині нікого немає, закритий кузов, замок висить. Сержант, що на полуторке прибув, залишив охорону, змотався за мною. Я все навколо уважно оглянув, побачив у двох місцях запікшу кров на землі, наказав зламати замок, відкрити кузов.
— Дуже цікаво. Якщо ніякого десанту не було, тоді у вас тут в окрузі по сусідству з військовою частиною циганський табір розташувався. Цигани відомі злодії. Тому й весело живуть! Добре, що ще танці під гітарний дзвін біля багаття з цього приводу не влаштували. Коней не крадуть?
ГЛАВА СОРОК ТРЕТЯ
— Не добивай мене ти! — Фролов вдарила долонями по колінах. — У мене і без того голова розколюється.
— Не смикатися, майор. Давай зовсім трохи подумаємо.
— Давай… я вже до чортиків в очах додумався.
— Якщо до чортиків додумався, тоді з тобою взагалі говорити більше не про що. Відразу до стінки. Хоча і без стінки питання вирішуємо. Я тебе пристрелю на місці, якщо будеш продовжувати х…ню про чортиків говорити.
— Це я так, до слова. Про чортиків.
