ду. Мовляв, отримуй руїну! Вадим спокійно сказав, що це не тачка, а говновозка. Урюк, не піднімаючи голови, з розмаху вдарив його чоботом у коліно і довго матерно вилаявся. В голо-ві у Вадима запаморочилось, і не стільки від болю, скільки від зло-сті. Щось в мізках замкнуло. Він схопив помічника бригадира за грудки, щось проорав. І тоді Урюк, вивернувшись, ножем полоснув по плечу і ще раз вдарив носком чобота по коліну. Знає, куди бити, приловчився чучмек, так і ножик глибоко всадив, досі в плечі саднить, хоча вже два тижні минуло з тих пір.
Вадим тоді вчасно запал свій зменшив. І надалі повів себе, як належить поводитися в таких випадках. Проти-витися не став, рота не відкрив. Ніби нічого не сталося, взяв тачку і, накульгуючи, покотив. А вся справа в тому, що охорона і конвойні уважно стежать за тим, щоб робочий ритм не порушувався. У порушників стріляють, б’ють їх ногами, прикладами, відправляють в карцер. Тому мало знаходиться бажаючих кулю заробити або в карцері виявитися.
На близькому руднику відкриті розробки. Для другого барака в забої сімнадцять робочих ділянок. У кожній бригаді ударники руду довбають, відвалюють, інші зеки тачки з рудою катають, і не приведи господи, якщо тачка зіскочить е тра-па. А вже якщо зіскочила, треба її по-швидкому накопичити на місце і самому піднятися на трап. Але трапляється, що зек разом з перевернутої тачкою довго залишається на трапі, не в силах піднятися. А ззаду вже кричать благим матом: дорогу! Якщо дорогу на вимогу не поступишся, зеки можуть забити до смерті, звільняючи її. Конвойні у таких випадках знаходяться у якості спостерігачів. Робота у них нудна, а тут хоч якась різноманітність, розвага, є на що подивитися.
Вадим після сутички з Урюком не став порушувати робочий ритм. Тяжко, звичайно, з порізаним плечем, підбитим коліном і угробленной тачкою норму виконувати, штовхаючи її рас-шатанным трапах. Але діватися нікуди» довелося, зціпивши зуби, піднатужитися. Норма за дванадцять годин роботи, вчи-відчуваючи дорогу до табору і назад, тридцять п’ять тачок. Робота нудна, важка до отупіння. Потрібно руду занурити в тачку і закотити по хистких дощатих трапах до місця розвантаження, вывалити в бункер — ів зворотний дути, до забою. Дев’ятнадцять тачок Стасов зганяв, і на майданчику, на краю бункера, коли тачку перекидав, колесо відвалилося. Пощастило, що на майданчику відвалилося, а не на трапах, нікому не завадив. Бригадир Горбун підійшов до нього, штовхнув п’ятою отвалившееся колесо, глянув на робу, пропитавшуюся кров’ю на плечі.
— Затарь тачку, — сказав крізь зуби, — хромай до навісу. Могьоть, чого і знайдеш.
Загалом-то, Горбань з розумінням поставився, видать, не дуже жалував він Урюку. У всякому разі, без карцеру обійшлося, але без робочої пайки і без вечері залишився укладений під номером 8311.
В бараці на нарах Стасов довго сидів на самоті, голод-ний, злий, чекаючи, поки братва повечеряє.
Коли охорона вийшла на перекур, приймаючи побудова зе-ків, які повернулися з столовки, Вадим сів у проході біля грубки. Він підкараулив Урюку і, вистрибнувши з-за перегородки в темному кутку, іржавим гаком від лебідки проломив йому череп, потім прошмигнув в каптьорку, звідти через лаз пробрався в барак, сів на нари, поклавши долоню на порізане плече і скривив пику.
Ось, мовляв, сиджу тут подраненный, нікого не чіпаю. Не до того мені.
А на душі радість, навіть їсти перехотілося. Швидко все оформив, сам своєї кмітливості та спритності здивувався. Всі без помарок виконав. Мало хто міг побачити, а тим більше зрозуміти, як все сталося, а якщо хтось і побачив, що те ні словечком потім не про-молвился, коли конвойні довго допитувалися, що почім. Втім, без особливого інтересу допитувалися. Ач дивина, помічника бригадира з проломленою головою виявили. Нехай блатарі розбираються, що до чого. Іншого помічника зі своїх запропонують на затвердження.
І ось результат: два тижні з тих пір минуло, а Стасова вже нічним черговим по бараку призначили. Серйозне підвищення табірною міркою. Дуже серйозне. Чергових по бараку на всю барачную ораву всього семеро, за кількістю днів у тижні. І один раз в тиждень черговий не на загальних роботах, а на правах обліковця. Руду черговому по бараку не рубати, тачку не
