Тим часом Лікоть нарешті таки знайшов ключ з набалдашником, і вони з Бодьою, перемовляючись, стали підтягувати лінивець. Але лінивець ніяк не піддавався.
— Потрібно викидати трак до е…ної матері, — сказав Заруба, сплюнувши.
— Вірно сказав Заруба. Ш Бод я випростався, — Діватися нікуди. Доведеться висмикувати трак.
— Трак чого… треба прибирати?
Васін теж незрозуміло для чого присів перед гусеницею.
— По-іншому не можна. Натягнути ніяк не вийде. За — е…баімся підтягувати.
Знімати траки — довга, брудна і виснажлива робота. Це всім відомо.
— Так в чому справа? Викидайте трак, — сказав молодший лейтенант, але вже не так упевнено, як до цього.
— Викинути не вийде, — Лікоть, до цього мовчав, посміхнувся. — Потрібен підхоплення з выколоткой. Без цього ніяк…
Васін подивився на Ліктя, наБодю, нагнувся, потім знову сів, оглядаючи гусеницю, навіть для чогось помацав пальцями її.
— А може, і так зійде, молодший лейтенант? — Бодя розстебнув верхній гудзик на гімнастерці, розправив богатирські плечиЗавтра перед стрільбами і підтягнемо. Та й під час стрільб руху мало, нічого з провислою гусеницею не трапиться.
— Відставити! Де підхоплення і выколотка?
— Там… Хитнув головою Лікоть. — На горі. В майстерні.
— Рухайте в майстерню.. — Васін подивився на круту стежку, що веде до майстерні.
— Так у нас же все по розпорядку, товаришу молодший лейтенант.
— Що у вас за планом?
— Вечеря, політзаняття, міцний сон. Режим порушувати не належить. Без особливого розпорядження…
— Тоді так… — Васін махнув рукою, як відрізав. — Сьогодні дійте за розпорядком. А завтра вранці підніміться раніше, до загального підйому. І всі разом бігом в майстерню! Якщо вчасно не впораєтеся, то і без сніданку, зрештою, обійдетеся.
— На голодний шлунок стріляти?
— Сухий пайок видадуть. Я распоряжусь. — Молодший лейтенант подивився на Зарубу. — Значить, так, пропускаєте сніданок. Подвійний сухий пайок отримаєте в їдальні. Все зрозуміло?
Чого ж тут розуміти? — пробубнів Водячи. — Розуміти нічого… Подвійний пайок теж непогано.
Механік-водій Зарубін, заводь машину! Жени в гору до майстерні. Нехай постоїть там до ранку.
ГЛАВА СОРОК П’ЯТА
Вперше Пауль Кройс відчув себе справжнім німцем, коли.стали снитися сни не російською мовою, а на німецькому. Не упереміш з російською, а тільки німецькою. Дуже навіть цікаві сни виходили. Особливо коли комсомолка Свєтка з заводу « Серп і молот» в ліжку під ним по-німецьки ласкаві слова шепотіла.
Після такого ласкавого шепоту він і прокинувся, деякий час лежав на ліжку, дивлячись у стелю. Потім, скинувши про-стыню , тихо сказав по-російськи: опі… неть можна!
Він подивився на світяться настінні годинники . Все правильно, вчасно прокинувся, як і намічав заздалегідь. Можна сказати, що в цей раз комсомолка Свєтка розбудила.
Процес пробудження в призначений час відпрацьовано і не-одноразово перевірений ще в школі, в Балашисі.
Ривком піднявшись з ліжка, Кройс підійшов до величезного радіоприймача «Імперіал». Включив, дивлячись на довгу, освітлену жовтим світлом шкалу налаштування, почекав, коли лампи нагріваються, а вічко індикатор засвітиться зеленим, привітно заблимає. В черговий раз подумки сказав спасибі покійного дядечка за те, що він тільки хороші речі для дому набував, втім, як і личить фон Бауну.
Покручивая праву ручку настройки, лівою відрегулював гучність, знайшов потрібну частоту на коротких хвилях. Най-
