колишній математик зміркує. Тим більше що загримів Стьопа табору по дурості, з власної необережності. Попався на тому, що заблукала колгоспну свиню нишком до себе у двір затягнув і в сараї на ніч закрив. А сусід підгледів і про це неподобство доповів куди слід. Не можна колгоспну живність в особисту власність привласнювати. Мабуть, мало-вато таких власників розкуркулили.
Коротше кажучи, командири гарненько подумали, визначаючи, кому самохідки освоювати.
І як з’ясувалося незабаром, екіпаж другий само-ходки виявився краще за інших. Набагато краще. На стрільбах колишній математик Стьопа наводив гармати на ціль з такою точ-ністю, що молодший лейтенант, який керував випробуваннями і навчанням, тільки руками розводив.
Водіння, заправку, обслуговування, чищення, приведення самохідок в повний бойовий порядок всі екіпажі непогано ос-воили, а ось стрільби… Тільки друга самохідка стріляла на полігоні практично без промахів.
Шкода, що заняття на полігоні проходили через день.
Один день вправи на самохідці, другий день — звичайні батальйонні будні.
У батальйонних будні все строго за графіком: стройова підготовка, риття траншей, стрілянина з рушниць, кулеметів, метання навчальних гранат та інше, а також обов’язкове навчання політичної і військової грамоті під відкритим небом, годування в тому числі, але на іншій галявині. Дві польові кухні працювали цілодобово. І Стасову довелося разок попрацювати на кухні. Несолодко довелося, зате наївся вдосталь всякої всячини, навіть ранні яблука спробував, які призначалися для компоту.
Каш, супів на всіх вистачало, навіть з лишком, але для різноманітності раціону кожен день з ранку в ліс споряджали бригаду, розбиту по два-три людини для збору грибів. Всього близько двадцяти бійців з речовими мішками і сухим пайком разбре-далися по лісі. Грибів вродило багато. Суп грибний, картопля з грибами всім на радість. А прогулянка по лісі, де крім грибів, ягоди під ногами, тільки на радість усім після нудних занять, марширувань і стрільби з гвинтівок. Вадим Стасов не відразу потрапив у бригаду грибників. Але все — таки дочекався своєї черги.
З Самого початку бригадиром грибників призначений був Дрімота. А призначив його перед строєм під жартівливий солдатський говір комісар батальйону майор Фролов. І, судячи з усього, Фрол, як його, не змовляючись, з першого дня стали називати в бата-х льоне, відбирав працівників на свій розсуд, ні з ким не радячись, ну хіба що з Дрімотою, який власною головою відповідав за кожного з бригади. Так що все за правилами. Відбувався природний відбір, майже як цо Дарвіну.
Під час подорожі з Сибіру до Європи Стасов з Дрімотою познайомився ближче. Під час тривалих стоянок далеко від населених пунктів про щось поговорили. Причому кожен раз підходив до Вадима Дрімота, а не навпаки.
Дрімота, судячи з усього, був добре обізнаний про харківських справах Вада, втому числі і про сибірської пушнине.
РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ СЬОМИЙ
Рано вранці, за півгодини до загального підйому, прокинулися сімнадцять чоловік, не порушуючи тиші, збігали до яру в туалет, вмилися, одяглися, отримали сухі пайки.
По дорозі бригада рушила в далекий ліс. Не всі скопом, а заздалегідь розбившись на двійки і трійки.
Найнесподіваніше, що Дрімота в цей раз до собі в напарники взяв Вадима. І, само собою зрозуміло, згадалося нічне чергування по бараку, після якого життя незабаром змінилася на краще.
Значить, і в цей раз все обернеться на краще, тим більше що після дощу, що пролився вночі, світило низьке яскраве сонце. Його промені химерно пробивалися через крони, стовбури дерев.
В лісі заливалися птиці, грибів було більш ніж достатньо. Як мовиться, хоч косою коси. Вадим з Дрімотою до полудня до половини наповнили грибами об’ємисті речові мішки.
