механізованого корпусу… Перші ластівки. Тільки кому вони, на хрін, потрібні?
Воронцов скрипнув зубами, пригадавши, як накричав на ко-мандира батальйону після пред’явлення чорного посвідчення. Полковник очам своїм не повірив, остовпіло, довго дивився на посвідчення, потім уважно вислухав лейтенанта, крякнув і простягнув руку до пачки цигарок.
Нерозумно, по-хлоп’ячому вийшло. Зірвався. Комбат тут зовсім не при чому. У нього завдання практично нездійсненне: за короткий термін із табірного наброду потрібно підготувати бійців, хоч на щось здатні. Але не вийде за короткий термін їх підготувати. Як не старайся, не вийде.
І тут, на кордоні, не краща. На озброєнні прикордонних застав ті ж самі гвинтівки СВТ, які в музей настала пора визначити, два станкових і чотири ручні кулемети. У маневреної групи, крім гвинтівок, ще два станкових кулемета. З оборонних споруд — всього нічого. Окопи, блокгаузи і спостережні вишки. А ось вишки для спостережень і зовсім ні до чого. За ким спостерігати? На іншому березі ночами затемнення, а вдень в біноклі і без вишок околиці можна детально розглядати, все на виду. Зате німцям за вишками добре з того берега спостерігати, посмеи-ваясь. І розстріляти спостерігачів з кулемета при необхідності буде дуже навіть просто.
Додатково до всього на заставах немає ніяких засобів боротьби з танками, крім гранат, які теж курям на сміх. Гранат по танках кидати, це все одно, що з рогатки по горобцях стріляти. Воробйов багато, може, в якогось здуру і потрапиш.
По секретній директиві намічено, що з початком військових дій за скупченням німецьких військ будуть нанесені мас-сированные авіаційний та артилерійський удари. Після цього через лінію так званих прикордонних укріплень на німецьку територію повинні безперешкодно пройти пере-обрядові ударні частини РСЧА за ними, трохи згодом, після-дме другий ешелон з колишніх зеків для зачисток звільняються дених територій. А загону прикордонників належить вирішувати завдання, які будуть скинуті з самого верху по ходу бойових дій. Але ніхто тут про цю директиві на сьогоднішній день не відає. Таємниця за сімома печатками. Хоча треба буде у Аршонова спитати, він має дещо знати.
Все б нічого. Але все не так, як стратегам в Москві перед проставляється. Обстановка на кордоні з кінця травня характерна посиленим пересуванням німецьких військ. Вже третій тиждень на німецькій стороні введено затемнення, і ночами за річкою чути гул моторів… А на радянському кордоні ніякого затемнення не передбачено, і це скоріше за все для того, щоб збити з пантелику німців. Перехитрити. Мовляв, ми не збираємося на вас нападати. Хоча і глупцу вже зрозуміло, що нападати намір, ось тільки коли… Так, німці не готові до тривалої війні. У офіцерів і солдатів тільки літня форма, і машинне мастило для техніки — теж річного зразка, яка навіть при невеликих морозах застигне.
Але якщо німці раптом вдарять першими скупчень військ, по аеродромах, та ще й за ешелонами, які на підходах, тоді цілком до настання зими зможуть до Москви підійти, і беа потреби їм тоді зимова одяг і мастило під час параду на Червоній площі. До того ж у разі нанесення німцями першого удару, почнеться паніка в рядах непереможної Червоної Армії, розбрід і хитання, а оскільки радянську владу далеко не всі встигли сильно полюбити, знайдуться мисливці без довгих роздумів до німців податися. І чимало таких набереться.
Хоча німцям і в самій-то справі на два фронти — з Англією і Радянським Союзом — воювати не з руки. Перелякалися, швидше за все, відчувши силу російську на кордонах, ось і заметушилися, задергались, блефують, підтягуючись до них. А до війни не готові. Хоча… чого марно гадати? Діагноз один — хрін зрозумієш що.
РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ П’ЯТИЙ
Зачувши кроки в коридорі, Андрій відійшов від вікна.
Як і очікувалося, роздуми перервав лейтенант Ілля Аршо — нов, комісар тутешній. Тільки він може так крокувати, не на п’ят-
