Олена Володимирська, засновниця рекрутингового агентства Pruffi
Про особисте: Все життя я себе дуже картала за те, що я погана мати. І це правда-об’єктивно, я мати-зозуля. Я завжди працювала по 12 годин, дочку виростила бабуся. А коли Асьці виповнилося 5, я поїхала з Вологди в Пітер робити кар’єру. Аська залишилася з моїми батьками і дуже плакала, сумуючи по мені.
Багато років минуло, і я ніяк не могла себе за це пробачити. Аська вже давно пробачила, а я ні .
Але вчора я подарувала своїй доньці на день народження квартиру в Пітері. І ви знаєте, мене відпустило. Тому що я точно знаю, якби залишилася тоді у Вологді і не орала так, не змогла б купити.
А тепер Аська буде жити в своєму улюбленому місті так, як їй зручно. Ні від кого не залежачи. Знаєте, це не вихваляння пост. І не самовиправдання.
Це пост про те, що коли ми, дівчатка, корим себе за те, що дитина недолюблений, у цій недолюбви є і друга сторона. І вчора світ до мене і до моєї доньки повернувся нею.
І я не знаю, що кому краще: багато любові в дитинстві або як у мене. Я точно знаю, що це не совмещаемо (все це про робочий і особистий баланс — це ілюзія). І не факт, що їла поїдом я себе даремно — я так навчилася розуміти і дружити зі своєю дорослою дочкою, і при цьому не руйнувати її простір.
Я просто про різні форми материнської любові і різні способи і цілі життя.
Вибачте.
Джерело
Читайте також: Ада Самарка: «Що хвилювало б мене, якби я була мамою»
