Коли гардероб вже тріщить по швах, а його дверки бовтаються на петлях, тому що просто не витримують напору від тяжкості тонни одягу, тоді ця сама тонна поступово перекочовує в коробки, захаращуючи простір вже комор і балконів. Але рішення проблеми консьюмеризму реально, — вважає Ганна Уварова, координатор Благодійного магазину «Laska», і розповідає про своїх еко-практиках, вторинному споживанні та розумному підході до шопінгу.
Розкажіть про той день, моменті «осяяння», коли ви зрозуміли, що суспільство споживає непропорційно багато і з цим щось треба робити. Що послужило тригером особисто для вас?
Для мене напевно таким тригером стало оточення, люди, які розповіли мені про те, як впливає сміття на глобальне потепління. А потім завдяки своєму проекту, благодійного магазину, зіткнулася з проблемою переробки в Україні. До нас в основному приносять гарні речі, які ми або продаємо, або віддаємо в багатодітні сім’ї та дитячі будинки, але іноді приносять речі, які не підходять для використання за прямим призначенням. Дослідивши ринок переробки текстилю в Україні, ми зіткнулися з тим, що його немає. Переробити можуть тільки натуральні тканини з дуже невеликим відсотком синтетики, а в одязі такого практично немає. Почавши копати далі, з’ясувала, що в світі текстильна промисловість — друга за обсягом у світі за кількістю сміття (після нафтопродуктів). Причина цього — колосальний стрибок споживання одягу за останні 20 років. І ми це вже спостерігаємо в Україні. У нас зараз встановлено два контейнера в громадських місцях (SkyMall і Ocean Plaza) і за тиждень вони генерує дві тонни речей!
Які еко-практики ви застосовуєте в житті? Вдома, у побуті, на роботі?
Велика частина мого гардеробу — це речі, куплені в благодійному магазині. І у мене таке правило: якщо я купила дві речі, я повинна віддати дві речі (у благодійний магазин, родичам). Таким чином я не приумножаю кількість нової одягу в обороті, і не перевантажую свій будинок великою кількістю речей. Також я використовую термокружка для покупки coffe to go, у мене є мішечки для овочів/фруктів, які я використовую для покупки продуктів. Ми з чоловіком вже давно не купували нові гаджети (мобільні, комп’ютери). Купуємо б/у, чоловік добре в цьому розбирається і може оцінити наскільки річ зношена. Це в тому числі допомагає економити гроші і витрачати їх на освіту і подорожі. В магазині ж ми взагалі не викидаємо речі, які нам приносять, а намагаємося знайти їм застосування або здаємо на переробку за свої гроші (це стосується техніки). Таким чином у 2015 році у нас народився проект Recycled Rugs — виробництво килимів з дрантя, які робить чоловік з будинку престарілих.
Розкажіть про практику вторинного споживання в одязі на прикладі свого гардеробу.
Велика частина мого гардеробу — це речі, які вже були у вживанні. Більшість з них я купила в «Ласки». Знаю, що у багатьох людей є упередження до такої одязі, особливо якщо є фінансова можливість придбати дорогу річ. Але насправді ніхто з моїх знайомих або друзів не може відрізнити, де річ була куплена, але при цьому я не приумножаю споживання і як наслідок текстильний сміття, та ще й економлю. Якщо ж я купую нову річ, прагну, щоб вона була максимально якісною і прослужила мені кілька років.
Як підходити до шопінгу, щоб вибирати те, що не виявиться у купі сміття через пару місяців, а можна буде використовувати і переробляти?
Важливо підходити до кожної купівлі свідомо, чітко розуміючи, навіщо тобі вона і є в твоєму гардеробі річ, яка поєднується в повноцінний цибулю. Рекомендую купувати хороші якісні речі і речі з благодійного магазину. У 2013 році на текстильній фабриці в Бангладеш сталася аварія, яка забрала життя 1127 жінок, які там працювали. Ще тисячі отримали травми. На цій фабриці проводилася одяг для світових лідерів мас-маркет одягу. Ця трагедія стала каталізатором для розслідувань у сфері виробництва одягу в країнах третього світу. Реальна ціна дешевого одягу дуже висока, це життя інших людей, це патології у здоров’ї людей, які живуть у регіонах, де одяг фарбується. Більш докладно це показано у документальному фільмі «Реальна ціна моди». І тепер як тільки я хочу купити дешеву нову річ, я згадую цей фільм і як проводиться ця одяг.
На вашу думку, що заважає людям усвідомити, у чому проблема споживацтва, і чи є взагалі шанс, що це станеться коли-небудь в глобальних масштабах?
Мені здається, що зміни відбудуться, якщо поширювати інформацію про те, як споживчий спосіб життя впливає на планету і на життя інших людей, і, зокрема, як це впливає на країну, де ти живеш. В Україні, на мій погляд, причин цьому дві. Перше — наша країна відносно недавно отримала доступ до різноманітності одягу, взуття та аксесуарів, і люди ще не задовольнили свій споживчий голод. Друге — у нас досі зустрічають по одягу. При цьому практично відсутнє розуміння, хто виробляє цю одяг, що за нею стоїть і куди вона дівається, після того як стає не потрібна.
А як прищеплювати екологічність і ідею свідомого споживання дітям?
Велика роль у цьому батьків і школи. На кожне «купи» варто питати «навіщо?» Може, цю потребу може покрити вже наявна річ? І, звичайно, варто включати в шкільний курс з екології інформацію про те, куди діваються всі ті речі, якими користується дитина, щоб було повне розуміння всього циклу. Дуже часто ми бачимо тільки красиву вітрину, але мало хто знає, що за нею стоїть, пора відкривати цю завісу.
