Актриса Міла Куніс написала колонку, в якій розповіла, які загрози чують на свою адресу жінки в кіноіндустрії, як, зіткнувшись з гендерною дискримінацією на роботі, вона вперше сказала «ні», і що змусило її переглянути свої погляди на те, що кінобізнес — це виключно «чоловічий клуб.
Ти більше в цьому місті працювати не будеш
Ось так мені сказав продюсер, намагаючись змусити мене знятися оголеною для чоловічого журналу, щоб забезпечити рекламу одного з фільмів з моєю участю. Але я більше не хотіла цих наївних компромісів, я більше не хотіла бути об’єктом. Я страшенно розлютилася: «Я не буду більше працювати в цьому місті? Чудово!» І ось, перший раз в своїй кар’єрі я сказала «ні». І знаєте, світ не впав! Фільм зібрав велику касу, а я продовжила працювати у тому ж місті, знімаючись у фільмах знову і знову, і знову. Але цей продюсер озвучив те, що більшість жінок чує на робочому місці, це була дискримінація за ознакою статі. Нам вселяють, що якщо ми будемо захищати себе, то нам же буде гірше. Ми не хочемо, щоб нас вигнали з пісочниці» за те, що ми «стерви». І ми ставимо під удар нашу цілісність, лише б зберегти статус-кво, в надії, що коли-небудь все зміниться.
Не чекайте змін
Зміни не настануть так швидко, як ми сподіваємося, може, і наші діти їх не побачать. Американські експерти з American Association of University Women кажуть, що розрив в оплаті праці в нашій країні закриється через 136 років. А адже цей розрив — самий чіткий показник того, наскільки жінок недооцінюють на робочих місцях. У моїй кар’єрі траплялося всяке: мене ображали, відсували на задній план, мені недоплачували, ігнорували мої ініціативи з-за того, що я — жінка. А я завжди думала: ну, може, вони дійсно знають і вміють більше, ніж я. Я казала собі: якщо я хочу добитися успіху в цій індустрії, я повинна грати за правилами чоловічого клубу. Але чим довше я працювала в кіно, тим більше я розуміла, що це повна нісенітниця, а я сама дозволяю цього відбуватися зі мною. Тому я організувала свій власний клуб: разом з іншими трьома чудовими жінками я заснувала компанію. Ми хочемо створювати унікальну телепродукцію.
Зірка, дружина і мама
З тих пір нам вдалося дуже плідно працювати з продюсерами обох статей, зокрема з одним дуже відомим чоловіком-продюсером, який бере в роботу один з наших проектів, що розвиває тему соціальної інклюзивності. Так от, просуваючи ідею проекту, він розіслав потрібним людям е-мейл, де пише: «А Міла — суперзірка. Одна з кращих актрис Голівуду, скоро вона стане дружиною Ештона і мамою!» Крім того, що він звів мене в ранг кінодіви першої величини (якою я себе не вважаю), цей продюсер звів мою цінність до того, що я вийду заміж за успішного чоловіка і здатна мати дітей. А де ж мій і моєї команди внесок у творчий успіх проекту? Загалом, ми в цьому проекті не брали участь більше. Це, здавалося б, просто невеликий коментар, але скільком жінкам доводиться слухати це через день на роботі? Такі незначні, на перший погляд, фразочки — це мікро-акти агресії, спрямовані на применшення заслуг жінок, які багато працюють для свого успіху. Зауважте, надалі продюсер навіть не зрозумів, що він не так сказав.
Беріть ситуацію в свої руки
Я не хочу робити з цього продюсера якогось монстра: таке ставлення до жінок проявляється скрізь і коріння його — в вихованні і навіть в освіті. Всі світила наук — чоловіки, в техніці і політики — чоловіки, вони диктують нам правила гри. Легенда про те, що чоловіки краще, достойніше успіху прийнята нами з молоком матері та ми ж самі її підтримуємо. Я це підтримувати більше не збираюся. Я буду миттєво і різко реагувати на подібні коментарі. Я буду говорити про те, що це неправильно. Не знаю, чи змінить це щось, але я сподіваюся, що хтось прислухається до мене.
І якщо подібне відбувається зі мною, то я навіть не можу собі уявити, з яким безпардонною і агресивним ставленням стикаються інші жінки. І добре, що я маю можливість говорити про цю проблему на весь світ, сподіваюся, що працюючі жінки відчують себе не такими самотніми і стануть сміливіше відстоювати себе.
Джерело: aplus.com
