Уявіть собі, що ви отримали повідомлення в соцмережі з образливим змістом від невідомого вам користувача. Ваша реакція? Проігнорувати і забути? Написати у відповідь? Або зробити скрін і викрити адресанта на своїй сторінці?
Журналістка Юлія Мендель вибрала третій варіант. Минулого тижня ми писали про те, як реагує наше суспільство на «розкриті» випадки домагань в мережі. Юлія, отримавши образливе повідомлення від незнайомого їй чоловіка, написала про це пост, супроводивши його скріншотами з образами чоловіки. Історія розвивалася одразу за кількома напрямками. Поки під постом користувачі Facebook ділилися думками щодо ситуації, з’ясувалося, що абьюзером є Андрій Дрогобицький, директор компанії Le Boutique, і обговорення перейшло на теми особистої і корпоративної етики. Пізніше пост Юлії адміністратори Facebook видалили, хоча скріншоти обговорення збереглися.
Чи захищає закон користувачів соцмереж від неналежного ставлення та образ у соцмережі? І чи загрожує щось розкриття адресанта через публікацію листування? Ми попросили прокоментувати Ольгу Просянюк, адвоката, кандидата юридичних наук, керуючого партнера АО «AVERLEX».
Ольга Просянюк, керуючий партнер АО «AVERLEX»
На сьогоднішній день, незважаючи на популярність соціальних мереж, українське законодавство прямо не регулює статус листування в соціальних мережах. Тому для юридичної оцінки ситуації необхідно використовувати аналогію листування у звичному форматі.
Таємниця листування
Кожній людині гарантується таємниця листування та іншої кореспонденції (ст. 31Конституцией України та ст. 306 Цивільного кодексу України). Тому на законодавчому рівні закріплена таємниця будь листування, у тому числі й особистого характеру в електронному вигляді. У зв’язку з тим, що в даному випадку повідомлення від чоловіка було адресовано конкретній дівчині, можна припустити, що воно є листом особистого характеру. А листи, телеграми та іншого роду кореспонденція є власністю адресата (ч. 1 ст. 306 Цивільного кодексу України).Тобто адресат, як власник, має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а саме листом, який йому адресовано.
При цьому використання такого листа, зокрема шляхом публікації (розповсюдження, публічного оприлюднення), можливе лише за згодою особи, яка його направила. Фактично публікація листування можлива лише за згодою всіх її учасників.
Порушення таємниці листування може бути дозволено судом з метою запобігання злочинів чи під час кримінального провадження, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Немає таємниць і немає секретів немає і складу злочину
Що стосується відповідальності за порушення права на таємницю кореспонденції, Цивільним законодавством вона прямо не встановлена. Але особа має право захистити свої порушені права, зокрема шляхом відшкодування моральної шкоди. При цьому передбачена кримінальна відповідальність за порушення таємниці листування, іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер (ст. 163 Кримінального кодексу України). Вона застосовується тільки в тому випадку, якщо поширена листування являє таємницю громадянина. Тому в даному випадку складу цього злочину у діях дівчини не вбачається.
Відповідальність за образи
Що ж стосується словесних висловлювань чоловіки у бік дівчини, то складу злочину в його діях також не вбачається. На практиці існують випадки, коли суди можуть притягнути до адміністративної відповідальності за розміщення в соціальній мережі повідомлення з нецензурними висловлюваннями, які ображають людини і принижують його честь і гідність(ст. 173 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
Стаття написана за матеріалами наданними сайтом vse-zdorovy.info.
